Автономна каналізація
Проблема утилізації стічних вод стояла перед людством з незапам'ятних часів. Довгий час люди ігнорували цю проблему, виливаючи відходи просто на вулицю. Однак поступово людство усвідомило важливість утилізації стічних вод і в містах стали з'являтися каналізаційні системи. Спочатку це були прості відкриті канави, що збирають побутові забруднення і дощові стоки і виводять їх безпосередньо за межі міста. Потім відкриття канави стали замінюватися закритими, які виводять забруднення далеко за міську межу. Потім із збільшенням кількості міських жителів простого відводу вод стало недостатньо. Поблизу міст з'явилися системи очищення каналізаційних стоків, що знижують рівень їх забруднення до прийнятного рівня.
На відміну міст, в яких каналізація є не тільки необхідним, але й настільки природним атрибутом, що багато хто навіть не замислюються про неї, у селах централізована - каналізація рідкість. Зазвичай стічні води з приватних будинків, дач і котеджів зливаються безпосередньо поблизу будови, або відводяться в найближче водоймище. Відходи, утилізовані таким чином, проникають у грунтові води, після чого, у разі відсутності фільтрів для очищення води, споживаються жителями. Тому сьогодні все частіше на території приватних будинків обладнуються системи автономної каналізації.
Найпростіша автономна каналізація являє собою вигрібну яму, в якій скупчуються стічні води. У міру заповнення стічні води відкачуються з ями і вивозяться спеціальним автотранспортом на захоронення або очищення. Облаштування такої системи вимагає мінімальних витрат, але постійне вивезення великих кількостей відходів відчутно б'є по кишені. Крім того вигрібні ями, створювані жителями самостійно, зазвичай гідроізолюють НЕ спеціальними полімерними матеріалами, а щебенем і піском. Така гідроізоляція може виявитися недостатньою, і стічні води проникнуть в грунт.
Для того, щоб зробити більш досконалу каналізацію, потрібно купити зворотний осмос , який представляє з себе біореактор, який здійснює біологічну очистку каналізаційних стоків. Основою такого реактора є спеціальні картриджі, в яких знаходяться різні мікроорганізми, і система подачі повітря, необхідного для їх нормальної життєдіяльності. Вода, потрапивши в такий реактор, піддається дії мікроорганізмів, які розщеплюють біологічні забруднення, перетворюючи їх у більш безпечні речовини. Після цього вода піддається відстоюванню, в процесі якого залишилися забруднення осідають на дно біореактора. Як і вигрібну яму, біологічний реактор необхідно періодично очищати від накопичених твердих забруднень, проте їх обсяг, і як наслідок вартість утилізації, істотно менше. Як стверджують виробники, вода після проходження через такий фільтр для очищення води, досить очищена і може зливатися безпосередньо в грунт.
Ще однією перевагою біореактора є його невеликий обсяг. За запевненням виробників для звичайної сім'ї цілком достатньо біореактора з об'ємом трохи більше десяти кубічних метрів, в якому стоять фільтри для очищення води . Це економить місце на ділянці і спрощує монтаж. Недоліком будь-якого біореактора є необхідність у електроенергії, яка використовується для живлення компресора, що насичує воду повітрям, необхідним для нормальної життєдіяльності мікроорганізмів, складових основу такого фільтра для очищення води. Однак сучасні біореактори споживають помірні кількості електроенергії і даний недолік не критичний.
Більш ранні статті
|
|